/water's fresh, but fish's dead//

Треба набратися сміливості, перебороти всі свої дитячі страхи і дорослу упередженість, та нарешті подивитися "Їжачка в тумані". В дитинстві він мене дуже лякав і нормально нівечив психіку. Кажуть, що сценарист придумав його "пад чєм-та...". Шукала ліцо цього сценариста, знайшла цілий сайт , присвячений блуканням в тумані. Наважилась прочитати лише одну серію, і вже проклинаю свою нестабільну психіку.

До слова, дізналась, що у Депешмод на розігріві буде виступати Nitzer Ebb, з Британії, здається. Подумала, що ще й через це (тіпа 2 гурти в 1) квитки на концерт коштують так необгрунтовано багато.

От послухала... Чомусь не можу поки що нічого сказати... А вам як?

Дорогие, мои! Кто желает присоединиться к моей новосозданной бэнд со своей басс-гитарой? Играем всё своё, приближенные направления - пост-панк и немного от гранжа, в перспективе - риал-тайм эффекты, индастриал-сэмплы и все такое...
Аудио-видео послушать-посмотреть пока негде, поскольку мы только собираемся, но материал для начала уже есть.
Капец как хочу репетировать!!!

На днях гуляла по Мариинке и подростки между собой переговаривались: "О, смотри, вампирша идет!" А за день до этого прокатчик роликов спросил:
- Че ты такая белая? Не берется загар?
- Не, не берется, - говорю.
- Ужас.

Извините, но ужаса в этом я не вижу никакого.

Вчора надвечір вирішила підняти собі настрій походом в магазин Newton. Вкотре побачила ЇХ, і зрозуміла, що хочу дивитися на них щодня.

Отже, за прикладомduendeflamenco   вирішила скласти список речей, які мені б хотілося бачити в якості подарунків на свій День народження…. Це 4 надзвичайних стільчика для надзвичайних сідниць))).

В тому, що ніхто мені їх не подарує, я не маю жодних сумнівів. Насправді просто не можу їх не викласти сюди. (Кукурудза мені подобається найбільше:))

Дуже важко знайти нормального співрозмовника –загалом все натягнуто, наперед знаєш всі питання і відповіді, знаєш, що треба сказати в той чи інший момент і знаєш, що буде, якщо цього не сказати.

Будь-хто інший на моєму місці радів би, як дитина. А мені нудно. Неймовірно нудно і зовсім невесело. І треба ж було на контакт якогось біса зайти – там купа фоток, аватарок, всьо такоє…Всі веселі, життєрадісні, всі посміхаються… Якщо звести все, що зі мною зараз відбувається, до фотографії, то вийде: « я на фоні дерева» або «мій клас». Звідки стільки негативу?

Мені б не завадило трохи грошей. Ігор каже, що вони приносять щастя)).

Невдячна і марна справа поливати дерево, яке ніколи не почне квітнути, не дасть плодів... Моє дерево виявилось сухим зсередини: сухе його коріння, трухлява серцевина. Може, в ньому ще залишились здатні до розвитку клітини, але вся зсолха і поморщена сутність дерева намагається ці клітини знищити.

Я відкривала вікна, щоб було більше сонця, приносила воду, ночувала біля нього, іноді робила вигляд, що не звертаю на нього уваги, щоб привернути його увагу, прив'язувала на трухляві гілки свої квіти і своє листя, щоб підбадьорити і себе, і його, щоб воно побачило, що квіти і листя - це прекрасно, щоб воно захотіло бути живим.

Та... фігня, словом.

E R V I N ______________ O L A F:

Чи знаєте ви ще якихось вихідців з реклами, які б робили щось подібне? Ірвін Олаф, безумовно, виключення. Коли я вперше побачила його витвори, десь годину не могла відлипнути від монітора.. не знаю... Може, тому що з цього можна зробити непогані аватарки :)?

Іноді мені здається, що між мною і морем існує якийсь зв’язок. Нещодавно мене спитали: «Яке воно?». «Велике і красиве», - кажу….

Хоча більшість часу було проведено не з ним. Втім, гадаю, це – на краще. Так ми завжди будемо сумувати одне за одним, снитись одне одному і повертатись…



P.S. Хто там просив привезти "куріний бог"? Я дуже., чесно, дуже старалась, але він виявився важчим за мої сили!

Тим, хто так і не потрапив на наш виступ, присвячується цей жалюгідний шматок нашого відео:





На жаль, камера ще не навчилась передавати енергетику...

Сегодня ночью я спасала мир от чумы. Вакцину придумали раньше, но именно я впаривала её всем, у кого ещё все части тела были на месте. К сожалению, большинство умерло. Правда, я всё-таки спасла девочку-соседку от ванны-убийцы. Знаете ли, бывают такие ванны, которые сами сверху крышкой закрываются. Как солярий. Только 2Х1м и без доступа воздуха. Гроб, короче. Так вот, может ванн таких на самом деле и не бывает, но то, что я постоянно пытаюсь кого-то спасти - явно, такая дурацкая семейная черта. Только вот это никому не нужно. А мне - и подавно.

Юра:
- Вчера пытался уснуть, и повернулся лицом к гипсокартонной стенке. Стенка точно повторяла стук моего сердца. Я думаю: блин, неприкольный ритм какой-то... Надо поменять. Чё за херня???



Надо мной висит всё то же радио, начало ХХ века. Я как будто бы чётко помню то, чего никогда не было. Если повернуть правую и левую части трильяжа, можно в зеркале увидеть себя много раз. Но это не я.

Ах... Попсові, але такі хороші...

Ну от. Здається, домалювала.... Тут багато недоробленого, але мені ліньки шось міняти...



Хто б міг подумати, що моя світла сторона така світла...
І ше: Я ЧОСЬ НЕ МОЖУ РОЗМІСТИТИ ФОТКИ У ФОТОАЛЬБОМІ ЖЖ... ХТО МОЖЕ ДОПОМОГТИ???? НАПИШІТЬ! Бо їх ох як багато! :))))

TERMINOVO POTRIBEN BASUST!!!!!!!!!!!!!!! I WE BARABANW4UK (ale ne tak terminovo).... XTO VMIE I XO4E – tel. 8-068-101-09-09 abo 8-096-900-56-87

Чьокнуті шизонуті япошки... Але велика доля харизми в них є! Хіба ні? Не можу не поділитись!

Вже сьомий раз підряд слухаю LOVESONG The Cure...
"Значить ВОНА таке невз*бєнна, а я просто башляю? Ладна, ок, піз*єц!"
Я пам"ятаю лише хороше... Коли на годиннику - ранок і холод підбирається до горла, не хочеться думати ні про що. І навіть не думається...
Цей день ніколи не закінчиться

Я навчилась дуже лекго викреслювати зі своєї пам"яті людей. Певно, повторювала це надто часто. Без зайвих намагань "забити" і "замінити" with smth... Без жодних емоцій. Просто силою думки. Надто легко.

However far away I will always love you
However long I stay I will always love you
Whatever words I say I will always love you
I will always love you

The air's getting harder. Those rolling firewalls of the building behind me start moving... straight to my back... I wish I could put this music into the words... Any language is not enough to express the feeling of sound... That's why I choose distance.

Добре, що не знудило, але щойновипита рідина поперек горла стала... А, здавалося б, звичайний собі кліп...

- мати реальну причину, щоб зробити, а не зробити, щоб потім шукати виправдання



Красу створюють і руйнують. Стикаюся з випадками руйнування: "зі зруйнованого постане нове".
Абсолютний нігілізм тягне за собою великі обов"язки. Ти просто зобов"язаний створити нове! Краса деструкції захоплює і міцно тебе тримає. Але це те, що вичавлює з тебе останні соки, щоб потім викинути на звалище невдах і колишніх геніїв. "Ласкаво просимо до товариства індустріалізованих зомбі. Мене звати..."
В парку лежав поранений голуб, і його вже клював крук... Як я пам"ятаю, у голуба не було хвоста і тієї частини, куди він кріпиться... як же вона зветься... Всі навколо кривились, і казали "фє"... Ми ж влаштували йому фотосесію!!! Спалахи, люди, декорації... Потім сховали його в кущах, куди по тому, як ми пішли, прилетів той же крук.
.........
спалахи, люди, декорації.... і найбільша ностальгія цього літа.

птахи приходять щодня
щоб вдихати життя в мене
і це - пагони Дерева Світу
їхні крила - вічнозелені

первісні пісні їхніх рухів
мене вполювали на Півдні

щодня зазираю в їхні обличчя
у погляді - вітер

Насправді я ааафігєнно всмію злитись... Навіть, якщо в це ніхто не вірить, навіть якщо всі клали на мою злість... А ще я можу бути такою сукою, що аж самій страшно... Я можу робити різну гидоту без жодних докорів сумління... Абсолютно спокійно, собі в кайф... Але ж, б***, я така добра, шо п****ц!!! Тому зазвичай і страждаю... Це так жалюгідно...
Теза дня:
- "МОРАЛЬ ВИГАДАЛИ ОДНІ ЛЮДИ ДЛЯ ТОГО, ЩОБ КЕРУВАТИ ІНШИМИ"
Вчора:
- "Ми відповідаємо за тих, кого приручили"